Найкраща кава тут

Споживачі кави: Франція

72-300x215

Франція

Кава з’явилася у Франції в 1644 р., проте по-справжньому популярною вона стала лише через п’ятнадцять років. Спочатку її стали пити в околицях Марселя, куди вона потрапляла з морськими торговцями, які звикли до неїї на Середньому Сході.

У 1669 р посол Туреччини в Парижі Сулейман-ага познайомив двір короля Людовика XIV з напоєм його батьківщини. Заради того, щоб випити кави, в цей час влаштовували екстравагантні прийоми в спеціально орендованих для цієї мети багатих замках. Ісаак д’Израэли так описував церемонію подачі кави: «Одягнені в пишні шати чорні раби посла, приклонивши коліна, подавали добірну каву мокко. Гарячий, міцний і ароматний напій наливали в маленькі чашечки найтоншого фарфору, які покоїлися на золотих або срібних блюдечках. Їм пригощали придворних дам які розташувалися на розшитих золотими візерунками подушках і з благоговінням схиляли свої нарум’янені і напудрені особи над паруючим напоєм».

Незважаючи на те що в аристократичних колах кава швидко завоювала популярність, декому вона не подобалась. Дружина брата Людовика XIV, німкеня за національністю, порівнювала її запах із смердючим диханням архієпископа Парижа; мадам де Савіньї після короткочасного, захоплення напоєм відкинула його, так само як і шоколад; деякі інші знамениті люди використовували її тільки для очисних клізм, вважаючи, що вона як ннайкраще підходить для цих цілей.

Поява кафе

Перший кавовий будинок у Франції відкрився в 1672 р. Це був невеликий бар, в якому коньяку продавали більше, ніж кави. Зростання популярності кафе почалося лише з 1686 р., після того як честолюбний італієць Франциско Прокопіо дей Кольтелли, колишній офіціант, відкрив питний заклад «Прокоп», що став згодом знаменитим. Такі заклади отримали сучасну назву «кафе» лише тоді, коли відвідувачі почали замовляти й пити переважно каву.

73-300x189

Як і раніше популярний «Кафе-де-ла-Пе» на фотографії нічного Парижа. 1938 р.

Незабаром «Прокіп» перетворилася в дуже відомий літературний салон, в якому збиралися видатні поети, драматурги, актори і музиканти. Разом з іншими сучасниками в стінах цього закладу випили багато кави Вольтер, Дідро і Руссо. Пізніше, під час Великої французької революції, сюди регулярно приходив юний Наполеон Бонапарт.

Поява «Прокопа» ознаменувало початок ери кави в Парижі, і незабаром у столиці Франції відкрилося безліч інших кавових будинків. Іншим відомим кафе було «Про-Дьє-Маго», у ньому також часто зустрічалися діячі мистецтв, такі, як Верлен і Рембо. Вчені і художники вважали за краще ходити в розташоване по сусідству «Кафе де Флор». У помпезному «Кафе-де-ла-Пе» завсідниками були поети і члени королівської сім’ї. Власникам закладів доводилося докладати чимало сил, щоб залучити відвідувачів та витримати конкуренцію з іншими кафе.

У кафе були не тільки прихильники, але і злісні вороги. Відчуваючи себе ущемленими, виробники вина і торговці люто заявляли, що кава — ворог Франції. Їх підтримували лікарі, хоча їм досі не вдалося довести шкоду нового напою. Вони намагалися стверджувати, що кава — плоди дерева, яке призначене для кіз та інших тварин, а також що вживання напою спалює кров, наганяє тугу, веде до розвитку ліні, паралічів, імпотенції і до епідемій чуми.

Тим не менше їх ніхто не слухав, і популярність кави неухильно зростала.
Французи пили каву і вдома, і в цьому вони стали родоначальниками нових традицій. Англійська мандрівниця, письменниця Енн Роу писала в 1777 р.: «Кава у Франції настільки модна, особливо в благородних будинках, що відкланятися після обіду ніяк неможливо до того моменту, як подадуть каву. Її п’ють дуже гарячою, незважаючи на те що це може зашкодити шлунку».

У XIX ст. французи вже не мислили свого життя без кави, що знайшло відображення в рядках, написаних одним з англійських журналістів: «Кава для француза — що чай для англійця, пиво для німця, горілка для росіянина, опіум для турка або какао для іспанця… Гарсон, якому велять принести каву, ставить перед вами білосніжну чашку і блюдце, три шматки цукру і маленький стаканчик. Він приносить чарку, так як дізнається у вас англійця і бачить, що ви любите лікер. Потім приходить інший офіціант, у кожній руці він несе по величезному срібному кофейнику, в одному з них знаходиться кава, в іншому — вершки. Якщо ви відмовляєтеся від вершків, гарсон ллє каву в чашку до тих пір, поки ви не крикнете «вистачить», і зазвичай частина її виливається в блюдце. У чашці не вистачає місця для цукру, і, щоб його покласти, вам доводиться відсьорбувати гіркий напій… Цей чорна кава… Вона впливає на всі смакові нерви, її аромат дражнить нюх, і навіть очам стає приємно при погляді на чорну, прозору, паруючу рідину, крізь яку просвічує блискуча срібна ложечка. Тепер ви розумієте, що справжня кава може бути тільки французькою».

Враження від кави

«Чорна, як диявол, гаряча, як вогонь, чиста, як ангел, солодка, як поцілунок любові» — так описував каву Талейран (1754— 1839), французький дипломат.

«Історія кафе, виконувавших роль своєрідних клубів, — це історія звичаїв, умонастроїв людей і політики» — так писав Ісаак д’Израэли.

Додати коментар

Вы должны войти для комментирования.

3 Поділись
Поділитися3
Tвітнути
+1
Pin